В Україні під егідою Національної академії аграрних наук створюється новий надпотужний
Науковий парк «Біоекономіка»
Найближчими тижнями президент Національної академії аграрних наук України (НААН), академік Ярослав Гадзало буде мати нагоду на нараді під головуванням Першого віце-прем'єр-міністра - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва доповісти план створення та модель функціонування нового Наукового парку (НП) «Біоекономіка». Парк - у відповідності до Закону України «Про наукові парки» - планується створити на науково-виробничій базі НААН.
Відпрацювання питань щодо створення НП стартувало у аграрній Академії ще наприкінці позаминулого року, з прийняттям програмної постанови Загальних зборів НААН «Про реформування аграрної науки на інноваційній основі» від 26 листопада 2015 р.
У цьому документі, зокрема, відмічалося, що Президією Академії було «опрацьовано і затверджено організаційно-наукові засади реформування НААН та проведення земельного упорядкування згідно з вимогами інноваційно-інвестиційної концепції розвитку АПК (від 2011 року), затверджені концептуальні засади Програми науково-організаційного та інноваційно-інвестиційного розвитку НААН і Модель науково-технічного та інноваційно-інвестиційного розвитку НААН (від 2013 року), визначено напрями ринкових перетворень і інноваційно-інвестиційного розвитку НААН в нових економічних умовах (2015 рік)».
Проектом Концепції реформування аграрної науки на інноваційній основі, яка відпрацьовувалася робочою групою Міністерства аграрної політики та продовольства України за участі вчених НААН та міжнародних експертів, в якості стратегічних цілей реформування було визначене наступне:
- створення необхідних організаційних, правових та фінансових передумов для формування сприятливого наукового інституційного середовища аграрної науки та розвитку її до рівня, що відповідає світовим досягненням;
- забезпечення ефективного управління державною власністю;
- диверсифікація джерел фінансування наукових досліджень та створення сприятливих умов оподаткування діяльності наукових установ та навчальних закладів;
- задоволення потреб товаровиробників у інноваційних наукових розробках;
- забезпечення інтеграції вітчизняних наукових досліджень у міжнародний дослідницький простір.
Одним з пунктів резолютивної частини Постанови стало доручення Відділенню наукового забезпечення інноваційного розвитку під головуванням д.е.н., члена-кореспондента НААН Сергія Володіна разом з відділеннями Академії протягом першого кварталу 2016 року розробити проект Програми інноваційно-інвестиційного розвитку НААН на ринкових засадах на 2016-2020 рр., передбачивши «створення наукового парку з мережею трансферних інноваційних центрів; формування галузевих та регіональних агротехнокластерів зі спільного виробництва наукоємної та товарної продукції; підготовку проектних майданчиків та реалізацію інноваційних, інвестиційних, інтеграційних бізнес-проектів розвитку наукоємної сфери АПК».
Вже 24 лютого 2016 г. Президія НААН мала змогу заслухати та обговорити інформацію в.о. академіка-секретаря Відділення наукового забезпечення інноваційного розвитку пана Володіна щодо «Програми інноваційно-інвестиційного розвитку НААН на ринкових засадах на 2016-2020 рр.» та відповідною Постановою цю програму затвердити, доручивши, водночас, Відділенню наукового забезпечення інноваційного розвитку, Координаційно-експертній раді при Президії НААН, Інституту інноваційного провайдингу та базовим науковим установам «розробити та подати на розгляд Президії НААН проект створення Наукового парку та його трансферно-технологічної мережі на базі наукових установ НААН із залученням підприємств агробізнесу та інвесторів».
Чому та навіщо?
Діяльність наукових парків в Україні почалася з прийняття парламентом країни у 2006 році Закону «Про науковий парк «Київська політехніка». Цей законодавчий акт визначав науковий парк як «об'єднання суб'єктів господарювання, створене на основі засновницького договору з метою здійснення управлінських функцій при реалізації проекту, спрямованого на розроблення та випуск інноваційної продукції (продуктів)». Через три роки – у 2009-му – законодавча база існування НП була узагальнена у спеціальному Законі «Про наукові парки», який був призваний врегулювати «правові, економічні, організаційні відносини, пов'язані із створенням та функціонуванням наукових парків» та, зрозуміло, спрямований «на інтенсифікацію процесів розроблення, впровадження, виробництва інноваційних продуктів та інноваційної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках».
Сьогодні в Україні функціонують вже майже два десятки НП. Перелік приорітетних напрямів їхньої діяльності формується у відповідності до законів України «Про приорітетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про приорітетні напрями інноваційної діяльності в Україні». Серед «найпопулярніших» - інформаційно-комунікаційні технології, нанотехнології, відновлювана та альтернативна енергетика, а от проектів, пов’язаних з новітніми агропромисловими технологіями зовсім мало. І це, на думку Сергія Володіна, дуже велика помилка.
У наш час, у цифровому двадцять першому столітті, чомусь прийнято вважати, що аграрні країни не можуть бути багатими за визначенням. Можливо ... Але не країни з великим агропромисловим потенціалом, які здатні генерувати інноваційні сільськогосподарські продукти і технології. Сергій Володін наводить цікавий приклад…
«Ось, ніби то, Сполучені Штати Америки надпотужна держава з майже безмежними фінансовими можливостями, з виключно сприятливим бізнес-кліматом, з правильним ставленням до науки взагалі та до інновацій, зокрема, - каже пан Володін. - Але близько 70% ринку насіння овочів в США - насіння голландської селекції. Чому? Все просто. У Королівстві Нідерланди кожен вільний клаптик сільськогосподарської землі "заточений" не на товарне виробництво, а на виробництво інноваційної сільськогосподарської продукції та аграрні інновації. І згадане виробництво безвірусного посівного матеріалу - тільки один із прикладів».
Хоча і про товарне виробництво продовольчої продукції в умовах її наростаючого дефіциту Україні, у якій сконцентровано 20% світових запасів чорнозему, забувати не слід. Питання лише в тому, наскільки ефективно цей чорнозем буде використовуватися.
Так, вітчизняний агропромисловий комплекс і досі залишається одним з найбільших секторів економіки з точки зору бюджетоутворення. «За минулий рік, наприклад, завдяки агропромисловому комплексу країна отримала більш ніж 40% своєї експортної виручки. АПК – це кожна четверта гривня у ВВП», - нагадує Сергій Володін. Але при цьому сільське господарство залишається вкрай низькотехнологічною сировинною галуззю з низьким коефіцієнтом доданої вартості продукції.
Є багато причин, якими пояснюється такий стан справ.
По-перше, наявна система аграрної науки діє за застарілою схемою створення та розповсюдження наукових знань, яка не може повністю забезпечити потреби агропромислового комплексу у економічно затребуваних науково-технічних розробках з інноваційним потенціалом. Бюджетне фінансування наукових робіт одночасно недостатнє і нецілеспрямоване.
За всі роки незалежності, наприклад, жодного разу не була виконана передбачена 34-ю статтею Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" норма щодо забезпечення державою бюджетного фінансування наукової і науково-дослідницької діяльності на рівні 1,7% ВВП.
За даними Держстату на фінансування вітчизняної науки в Україні, у т.ч. аграрної, у різні роки йшло від 0,25% до 0,5% (це – у найкращі роки) ВВП. Тоді як у Фінляндії та Швеції цей показник зазвичай становить більш ніж 3,5%, у США та Німеччині - 2,7%, у Франції та Великій Британії - понад 2,1% та 1,8% відповідно.
По-друге, в агропромисловому секторі економіки як і цілому в державі поки що тільки формується повноцінна система державного регулювання діяльності в сфері трансферу технологій (відповідний Закон «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», прийнятий у 2006 році, постіно вдосконалюється), стимулювання інноваційного підприємництва і венчурного інвестування. На ринку панують не завжди високоякісні технологічні експансії, яким сприяють фінансові інструменти, яких не має в системі вітчизняної науки та її експериментальної бази.
По-третє,в аграрному секторі фактично не створено інноваційної інфраструктури, яка в розвинутих країнах складається з виробничо-технологічної, фінансово-інвестиційної, інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової складових.
У Програмі діяльності Уряду, яка була затверджена у минулому році, в якості одного з основних пріорітетів зазначено «розвиток високотехнологічних виробництв, індустріальної та інноваційної інфраструктури, запровадження механізмів комерціалізації результатів наукових робіт і трансферу технологій».
«Це – найголовніше», - зазначає Сергій Володін. Більш того – цей процес треба пришвидшувати як тільки можна. Бо теперішня структура наукоємного ринку, яка, наразі, визначається діяльністю технополісів, наукових, технологічних і індустріальних парків, інноваційних центрів з трансферу технологій, інноваційно-інвестиційних бізнес-інкубаторів, інформаційно-комунікаційних мереж консалтингових і інжинірингових фірм, інституційних державних та приватних інвесторів, формується, на думку пана Володіна, дуже повільно.
В країні поки що обмаль площадок, у рамках яких можна було б ефективно об’єднувати потенціал аграрної науки та фінансові ресурси бізнесу. «Вчені та бізнесмени є представниками зовсім різних світів, – каже пан Володін. - Вчені шукають істину, вирішують проблеми, вивчають властивості, роблять відкриття, створюють новації. Але створення чогось нового – тих самих новацій – це не кінець шляху. Це – тільки його початок. Бо новація стає інновацією тільки тоді, кола вона може бути капіталізована та комерціалізована. І тут без представників бізнесу не обійтися. Бо ж це бізнесмени завжди у пошуку можливостей для заробітку, максимізації прибутку».
Модель
Задля досягнення цілей зі створення нового інноваційного простору найбільш сприятливою моделлю, яка відповідає вимогам чинного законодавства і статутним нормам НААН, безумовно є Науковий парк, який буде будуватися на базі та за участю науково-виробничих структур НААН.
Засновниками НП виступають науково-виробничі структури, які представляють інтереси НААН, та інвестиційно-комерційні структури, які зацікавлені в реалізації спільних з наукою інноваційно-інвестиційних бізнес-проектів.
Оскільки державні установи не мають права створювати ринкові структури за рахунок власних фінансових та матеріальних внесків, то задля просування наукових розробок та захисту інтересів науковців в проектах Наукового парку державні установи отримають корпоративні права за квотою у 50% через інтелектуальні внески до статутного фонду уповноважених від установ, творчих колективів, господарств і приватних фірм. Бізнес-партнери через механізм участі в створенні Наукового парку також за квотою 50% отримають пріоритетне право на участь в спільних проектах з науково-виробничими структурами НААН на договірних умовах, із зобов’язанням фінансувати виробництво високотехнологічних видів продукції, на яку є попит на вітчизняному та зарубіжному ринках.
НП буде створюватися на засадах державно-приватного партнерства, що забезпечить поєднання інтелектуальних ресурсів аграрної науки і фінансових ресурсів бізнесу задля реалізації спільних інноваційно-інвестиційних бізнес-проектів.
Трансферно-технологічна мережа НП буде включати бізнес-інкубатор, інноваційні трансферні центри, інноваційні бізнес-кластери (див. схему).
«Науковий парк буде виступати у ролі своєрідного провайдера інноваційних технологій за типом чи то продюсера, чи то промоутера», - каже Сергій Володін. Тут буде здійснюватися експертиза, оцінка та відбір науково-технічних об'єктів НААН з інноваційним потенціалом, підготовка на їх основі комерційних пропозицій, які у найкоротший термін будуть перетворюватись бізнес-інкубатором Наукового парку в стартапи наукоємного бізнесу з урахуванням інтересів і за супроводом наукових установ. «Бо ж наукове знання як таке всесвітньовідомий експерт в галузі управління та інновацій Пітер Друкер ставить аж на сьоме місце в списку основних джерел інновацій. Новому знанню - у Друкера передують не тільки зміни в структурі галузей і ринків, в сприйнятті і настроях споживачів, але й потреби виробничого процесу», - нагадує Сергій Володін.
За його словами, вже обрано декілька пілотних проектних напрямів участі науково-дослідних установ НААН. Загалом на 2017 рік вже сформовано портфель замовлень з підтвердженим фінансуванням 110 млн. гривень, формується портфель замовлень до 2020 року на 1 млрд. грн. за пріоритетними напрямами біоекономіки.
Артем’єв І. Біоритми економіки / І.Артем’єв
// Огляд цін українського та світового товарних ринків. – № 3(245). – 2011. – С.4-6.